Универсальная бизнес страница

Марія Маркович мала дуже яскраве життя і порушила таку кількість непереступних заборон, що іноді її біографія переважувала творчість. Усталилося переконання, що життєпис письменниці – цікавіший за всі її книжки. А інтерпретатори більше зважали на моральність її вчинків, аніж на художні тексти.

«Я прожила весь свій вік, ідучи однією дорогою і не звертаючи в бік. У мене могли бути помилки, слабкості…, але в головному я ніколи не опоганила себе відступництвом»

Що Ви знаєте про Марко Вовчок? Українська письменниця, писала казки для дітей, мала дивний псевдонім, загалом, народилась, писала, померла – досить стандартний опис для всіх українських письменників.

Письменниця Марія Олександрівна Вілінська, відома під псевдонімом Марко Вовчок, увійшла в історію української літератури ХІХ ст. як неординарна, талановита і яскрава постать. Видатний український письменник І. Франко назвав її творчість «визначною появою в нашій літературі».

Марія Вілінська народилася 22 грудня 1833 року в Єлецькому повіті Орловської губернії, що нині входить до складу росії. Її батько був армійським офіцером і мав українсько-білоруське коріння, а мати походила з російського дворянського роду.

Українську мову дівчинка чула від діда й матері, коли ті співали їй пісню «Маленький соловейко». Марію у 12-річному віці віддали на навчання до Харківського приватного пансіону, де дівчинка ще краще пізнала мову, адже спілкувалася зі студентами Харківського університету, які захоплювались фольклором, байками Петра Гулака-Артемовського та повістями Григорія Квітки-Основ’яненка.

Харківський пансіон шляхетних дівчат мадам Наґель фон Мартеллі

Згодом, у 1851 році, Марія взяла шлюб з українським громадським активістом і учасником Кирило-Мефодіївського товариства Опанасом Марковичем.

«Та хіба це не диво, щоб росіянка перетворилася в українку, та такі повісті видала, що тобі, мій друже, довелося би впору!» — писав Пантелеймон Куліш у листі до Тараса Шевченка.

Протягом 1851–1858 років сім’я жила в Чернігові, Києві, Немирові, де письменниця досконало вивчила культуру та мову українського народу.Подружжя змушене часто переїздити: матеріальна скрута примушувала Опанаса Марковича міняти посади.

У 1853 році сім’я Марковичів переїхала до Києва. Тут майбутня письменниця заходилася досліджувати культуру: збирала етнографічні матеріали, записувала розмови з уст селян, вивчала народну мову, побут. Вже у 1855-му подружжя оселилося в Немирові, де Марія ознайомилася з працями про історію України Дмитра Бантиша-Каменського, «Історією Русів» і розпочала роботу над серією оповідань із народного життя. За порадою чоловіка письменниця надіслала кілька творів Пантелеймонові Кулішу, і за його сприяння у 1857 році вийшла друком перша її книжка «Народні оповідання».

До збірки ввійшло одинадцять оповідань – «Сестра», «Горпина», «Козачка», «Одарка», «Викуп», «Отець Андрій», «Сон», «Данило Гурч», «Максим Тримач», «Свекруха», «Чумак». Пафос цих творів – у викритті феодально-кріпосницького ладу й показі тих великих сил, що криються в народі і здатні протистояти сваволі гнобителів. Письменниця послідовно фіксує увагу на проявах особистого начала, на внутрішній нескореності своїх героїв і героїнь. Виклад ведеться від імені оповідача з народу, що характерно для народних казок, переказів, легенд.

Талант Марка Вовчка розвивався стрімко. "Народні оповідання" долучили її до класиків. Це видання принесло й високі очікування: неймовірний успіх означав, що потрібно шукати нової манери, аби задовольнити читачів. Письменниця продемонструвала новий рівень майстерности у психологічному аналізі. Вона передавала таке багатство й розмаїття душевних станів персонажів, якого українська проза тоді ще не знала.

Та окремою сторінкою варто виділити Немирівський період життя і творчості Марка Вовчка. Оповідання, написані в Немирові, винесли письменницю на гребінь суспільної моралі.

Старший син Марка Вовчка Богдан Маркович так описує життя батьків у Немирові: «Марковичі в Немирові одразу вирізнилися. Хоча в них не було меблів (вони займали хату на дві кімнати), але дім їхній був завжди повний. Опанас Васильович влаштовував постійно вечори зі співами та музикою, які згодом розрослися в концерти та аматорські вистави. Постійними гостями у Марковичів, крім того, були прості люди й особливо жінки, з котрими Марковичі не пропускали нагоди поговорити, записати від них пісні й легенди».

Марія Олександрівна буває в сусідніх селах – Ковалівці, Мухівцях, Гуньці, Великій Бушинці, Вовчку, Березівці, гостює у своїх друзів – селян, відпочиває влітку з маленьким Богданом, а головне – продовжує свої фольклористичні й етнографічні студії, слухає розповіді про жорстокість і сваволю поміщиків-кріпосників, серцем сприймає народне горе. Це була ґрунтовна підготовка до літературної діяльності, яку талановита російська жінка розпочала саме тут, на вінницькій землі. Першими її критиками і порадниками стали О. В. Маркович та І. П. Дорошенко.

У Немирові Марко Вовчок написала також цикл творів «Рассказы из русского народного быта», в яких правдиво розповіла про не менш важку долю покріпаченого російського селянства. Тут же на Вінниччині, на місцевому матеріалі вона створила повість «Інститутка» (1858 р.), в якій уперше в українській белетристиці змальовані образи селян-протестантів, шукачів соціальної справедливості. Цей найвидатніший свій твір письменниця присвятила Т. Г. Шевченкові.

Чимало енергії й часу віддає Марія Олександрівна культурно-громадській роботі. За її активною участю в залі Немирівської гімназії відбулася вистава «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського. Спектакль пройшов з величезним успіхом, про що писав журнал «Основа». Через деякий час його було повторено. Взяла участь Марко Вовчок і в ряді літературно-музичних концертів. Водночас вона наполегливо вивчає польську мову, спілкується з демократичними колами польської молоді, яка навчалася в Немирівській гімназії.

У 1859 році подружжя переїздить до Петербурга. У російській столиці письменниця стає знаменитістю. Олександр Дорошкевич, біограф Марка Вовчка, вважає, що місяці перебування в Петербурзі були для неї переламними. Саме тоді село, етнографія, стиль, вироблений під впливом Марковича, змінився на новий стиль «модної тоді народницько-інтелигентської балеристики», на формування якого вплинув І. Тургенєв.

У Петербурзі М. Вовчок потрапляє до кола українських письменників та культурних діячів М. Костомарова, П. Куліша та Т. Шевченка. Її підтримали й російські літератори, зокрема І. Тургенєв, М. Некрасов та ін.
Перебуваючи у 1859 – 1867 рр. за кордоном М. Вовчок спілкувалася з видатними представниками науки, культури і мистецтва: Д. Менделєєвим, О. Бородіним, Ж. Верном, О. Герценом, Л. Толстим. Як український прозаїк вона розробляла жанри психологічної повісті («Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), історичної повісті й оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся»), створила жанр соціально-побутової казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»). Частина цих творів увійшла до другої збірки «Народних оповідань»(1862 р.).

У1867 р. М. Вовчок повернулася до Петербурга, де провела наступні 10 років. Відтоді більшість її літературних творів були написані російською мовою: «Жива душа»(1868 р.),«Нотатки паламаря»(1869-1870 рр.), «Тепле гніздечко»(1873 р.), «У дичині» (1875 р.), «Відпочинок у селі»(1876 – 1899 рр.). У ці роки письменниця редагує журнал «Переводы лучших иностранных писателей», сама перекладає твори Ж. Верна, Ч. Дарвіна, Г. К. Андерсена, П. Брема.

У 1878 р. письменниця назавжди залишає Петербург і разом зі своїм другим чоловіком — дрібним чиновником Михайлом Лобачем-Жученком — живе в різних провінційних містечках, у які його направляли працювати. Марія Олександрівна багато читала, свою невелику бібліотеку збирала поступово, часто економлячи кошти на побутових речах заради книжок. Скрізь вона возила її із собою, хоч це було й нелегко. Останні роки свого життя письменниця перекладає з польської твори Е. Ожешко та Б. Пруса. У 1902 р. на сторінках журналу «Киевская старина» опубліковано її оповідання «Чортова природа», яке І. Франко визнав найцікавішою літературною подією року.
10 серпня (28 липня) 1907 р. Марко Вовчок померла в Нальчику на Кавказі. Поховано її в тій садибі, де вона жила, недалеко від улюбленої старої груші.

У своїй передсмертній записці, як сповідь, Марко Вовчок написала: «За все життя я не залишила нікого, хто був на моїй дорозі, хворий або нещасний».

МІСЦЕ МАРКА ВОВЧКА В ІСТОРІЇ
РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Марко Вовчок залишила глибокий слід в історії української літератури. За її виступом завершився процес становлення критичного реалізму в художній прозі. Продовжила традиції Шевченка, що знаменувались могутнім розвитком визвольних ідей, утвердженням літератури на грунті глибокої народності. Традиції авторки «Народних оповідань» продовжили Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, П. Мирний, І Франко, М. Коцюбинський та інші видатні майстри слова другої половини XIX ст. Творчість письменниці ввійшла в скарбницю світової літератури. Художні образи, створені талантом Марка Вовчка, виховують у читачів почуття любові до рідної землі та її людей, які працею своєю втілюють у життя кращі мрії письменниці про нове вільне суспільство.

Увічнення пам'яті Марка Вовчка

На честь Марка Вовчка названо вулиці в Києві, Львові, Дніпропетровську, Сумах, Вінниці та Нальчику.
У 2008 році була випущена поштова марка України, присвячена Марку Вовчку.
Будинок у селі Олександрівське, в якому з 1889 по1906 жила письменниця, отримав статус пам'ятки культурної спадщини.
У Нальчику створено будинок-музей Марка Вовчка.
У Немирові відкрито музей «Літературна Немирівщина», основна експозиція якого присвячена творчості Марка Вовчка.
У серпні 1978 року в Нальчику був відкритий пам'ятник Марку Вовчку. Автор роботи - український скульптор В. Фещенко.
Життю й творчості письменниці присвячено документальний фільм «Марко Вовчок. Таємнича зірка»

Поштова марка України, присвячена Марку Вовчку

Будинок у селі Олександрівське, в якому жила письменниця

Будинок-музей Марка Вовчка у Нальчику

Музей «Літературна Немирівщина»

Меморіальна дошка на будинку по вулиці Трьохсвятительській в Києві, де в 1902 році перебувала письменниця

Літературно-мистецька премія імені Марка Вовчка

Заснована у 2007 р. Вінницькою обласною краєзнавчою літературно-мистецькою громадською організацією «Велика рідня» з метою вшанування пам'яті та пропаганди творчості видатної української письменниці, продовження найкращих традицій української літератури та музики, інших видів мистецтва, заохочення митців до створення кращих творів цих жанрів.
Премією нагороджуються не тільки подоляни, але й митці з інших регіонів України та зарубіжжя не за конкретний твір, а за загальну творчу діяльність.

Література з фонду наукової бібліотеки ДонНУ імені Василя Стуса:

1. Вовчок, Марко. Маруся : повість для дітей старш. віку /Марко Вовчок; адаптув. Поль Жак Сталь ; опрацював І. Боднарчук. - Вінніпеґ : Тризуб, 1974. - 56 с.

2.Вовчок, Марко. Народні оповідання /Марко Вовчок. - Київ : Дніпро, 1977. - 296 с : ілюстр.

3.Вовчок, Марко. Народні оповідання. Інститутка. Кармелюк / Марко Вовчок. - Вінниця : Консоль, 2015. - 176 с.

4.Вовчок, Марко. Оповідання. Казки. Повісті. Роман / Марко Вовчок ; Акад. наук УРСР. - Київ : Наукова думка, 1983. - 639 с.

Корисні посилання на Інтернет - ресурси:

1.Агеєва, Віра. Жінка в чорній оксамитовій сукні. Із життєпису Марка Вовчка [Електронний ресурс] / В. Агеєва // Локальна історія. Сайт . - Електронні дані. - Режим доступу : https://localhistory.org.ua/texts/statti/zhinka-v-chornii-oksamitovii-sukni/ . - Назва з екрана. - Дата публікації : 10.08.2021. - Дата перегляду : 18.12.2023.

2.Ковальчук, Олександр. Цікава Марко Вовчок: Я була ще з реп’яшок, а вже мене ніхто переконати не посилив [Електронний ресурс] / О. Ковальчук // Варіанти. Сайт. - Електронні дані. - Режим доступу : https://varianty.lviv.ua/5856-tsikava-marko-vovchok-ya-bula-shche-z-repiashok-a-vzhe-mene-nikhto-perekonaty-ne-posylyv. - Назва з екрана. - Дата публікації : 18.10.2012. - Дата перегляду : 18.12.2023.

3. Кошова І. Марко Вовчок: Секрети успіху в любові (частина І) [Електронний ресурс] / І. Кошова // Інформаційне видання Черкащини " Вичерпно". - Електронні дані. - Режим доступу :

https://vycherpno.ck.ua/marko-vovchok-sekreti-uspihu-v-lyubovi-chastina-i/ . - Назва з екрана. - Дата публікації : 05.08.2015. - Дата перегляду : 20.12.2023.

4.Тарасюк, Галина. Марко Вовчок, Тургенєв і Куліш…[Електронний ресурс] / Г. Тарасюк // Хвиля Десни. Сайт. - Електронні дані. - Режим доступу : https://hvilya.com/ekskliuzyvna-khvylia/marko-vovchok-turgenyev-i-kulish.html . - Назва з екрана. - Дата публікації : 12.08.2021. - Дата перегляду : 19.12.2023.

5.Черкаська, Ганна. Фатальна Марія [Електронний ресурс] / Г. Черкаська // UAмодна. Сайт. - Електронні дані. - Режим доступу : https://uamodna.com/articles/fataljna-mariya/ . - Назва з екрана. - Дата публікації : 22.12.2017. - Дата перегляду : 19.12.2023.

Лонгрід підготувала: Кондратюк Ю. В. - завідувачка відділу комплексного бібліотечно- бібліографічного обслуговування