«Незалежне життя – ось де справжня мета!
Тільки вірний орел вільним птахом літа…
Тільки вірний орел своє щастя кує,
Тільки вірний народ і бере і дає».
О. Олесь
Перечитуючи деякі сторінки історії України, просто вражаєшся: як багато подій перегукується із сьогоденням! Та це не дивно — історія, як відомо, рухається по спіралі. І якщо ми, українці, вважаємо себе мудрим народом, то маємо враховувати досвід своїх героїчних предків, вчитися на їхніх помилках, намагатися попереджати нові.
Етапи українського державотворення
Її утворення було результатом соціально-економічного та політичного розвитку слов’ян. Перед- і ранньодержавні слов’янські племінні об’єднання на великих просторах східної Європи були сконсолідовані довкола Києва, що став центром політичного тяжіння та культурного піднесення.
Це об’єднання почалося у ІХ столітті. У наступні століття Русь стала важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу від Візантійської імперії до Французького королівства.
У період Русі розпочалася консолідація слов’янських племен південно-східної Європи в єдиний етнос русинів-українців, почала формуватися українська мова.
Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства, поширення писемності на основі кирилиці, кодифікація норм звичаєвого права в першому правовому кодексі “Руській правді” князя Ярослава Мудрого та його спадкоємців – усе це стало фундаментом правової та політичної культури українського народу. Саме Русь заклала основи державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.
Русь пройшла типовий шлях ранньосередньовічної держави. Від об’єднання слов’янських племен династією Рюриковичів у ІХ столітті до окремих земель-князівств ХІІ–ХІІІ століть на чолі з представниками цієї ж династії. Київ перестав виконувати роль політичного центру після того, як у 1169 році його спалив Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський. Завершила занепад Русі монгольська навала 1239–1242 років.
Продовжило традиції української державності
Галицько-Волинське князівство.
В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV століттях розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським нашестям. Виявом цього стало коронування 1253 року Данила Галицького у Дорогичині короною, присланою Папою Римським Інокентієм ІV.
Саме в ті часи на українських землях з’являється традиція міського самоврядування – магдебурзьке право. Втім, повноцінний його розвиток пов’язаний уже з наступною епохою. Велике Князівство Литовське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичним продовжувачем традицій Русі. Економічно і культурно руські землі були значно розвиненіші за литовські. Руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, система адміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського стала руська, якою велися ділові папери. Основним джерелом права була “Руська правда”, пізніше – “Литовські статути”, укладені на її основі. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського користувалися широкою автономією. |
Ці принципи були втілені у ранньомодерній українській державі Гетьманщині, створеній внаслідок національно-визвольної революції середини XVII століття на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.
Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи тощо.
Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції як договору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом. Це була одна із перших європейських конституцій нового часу.
Російський імперіалізм різними способами і методами обмежував українські національні державні інститути і зрештою до кінця XVIII століття ліквідував їх.
У ХІХ столітті українці, як і більшість європейських націй, пройшли шлях від романтичного захоплення минулим до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці, Кирило-Мефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали підвалини для майбутньої української державності.
Упродовж ХХ століття попри історичні катаклізми та мільйонні жертви українці неодноразово виборювали самостійність.
Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки від зовнішніх агресорів і територія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуття державної незалежності стала визначальною для національного визвольного руху ХХ століття. При найменшій можливості українці заявляли про право на власну державу.
Від жовтня 1938 року розпочався процес українського державотворення на Закарпатті, що на той момент входило до складу Чехословаччини. Підсумком цих зусиль стало проголошення 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України – республіки на чолі з президентом. Державні атрибути вона перейняла від УНР. Зокрема, державною мовою проголошено українську, затверджено національний синьо-жовтий прапор, гімн – пісню “Ще не вмерла Україна”, герб – сполучення крайового герба з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі).
Українці на Закарпатті стали першими у передвоєнній Європі, хто не змирився із анексією та зі зброєю в руках виступив на захист свободи.
Попри невизначеність позицій ЄС, в перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати такі впливові держави як Німеччина, Франція, Великобританія. До кінця січня 1992 року цей список налічував більше ніж 90 країн світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
30 років тому нездійснена мрія багатьох поколінь втілилася в життя: Ми стали вільною та незалежною Україною!
Кажуть, що велике бачиться на відстані. Але нині, на відстані 30 років ми помічаємо не тільки велич події, яка змінила все наше життя. Ми бачимо й інше: яким коротким був люфт між імперіями, яким стислим в історичних масштабах був проміжок часу для того, аби встигнути стати незалежними.
Тоді ми вірили, що отримана свобода - вже назавжди і нова державність — як гранітна скеля, тверда і непорушна. А сьогодні, з височини років, ми бачимо — якою вона була крихкою і тендітною, як потребує захисту й донині. І скільки було за 30 років усього такого, що могло водночас зруйнувати всі наші мрії...
Через дев'ять років громадяни України знову вийшли на площі та майдани, але цього разу привід для масових виступів був серйозніший : на кону стояла незалежність держави і відстоювати її доводиться ціною власного життя і до цього часу...
Події під час Революції Гідності утвердили, що український народ обирає європейську цивілізацію замість євразійської альтернативи, якій надавали перевагу в інших країнах колишнього СРСР.
Після перемоги Революції Гідності Україна відновила євроінтеграційний процес. Крок назустріч нашій країні зробив і Євросоюз, в односторонньому порядку відкривши свої ринки для української продукції. Україна взяла курс на децентралізацію.
Росія планувала збройну агресію проти України заздалегідь. Перемога Революції Гідності стала лише зручним приводом.
Росія ввела свої війська в Крим та врешті-решт анексувала український півострів. Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України.
Наступним етапом російської агресії стала окупація окремих районі Донецької та Луганської областей України. Захід вводить проти Росії санкції та починає активно підтримувати Україну.
Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів, а також добровольчих підрозділів.
Важка це праця захищати мир! Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України.
Сім років тому на Донбасі почалась війна, яка забрала більше 13 тис. життів, перекроїла карту України і долі мільйонів людей.
За цей час виросли діти, в житті яких завжди була війна, які вміють за звуками обстрілів розрізняти типи снарядів і знають, що ввечері не можна включати світло.
З'явились нова чисельна категорія людей - сотні тисяч ветеранів АТО. Понад мільйон людей залишили свої домівки і стали переселенцями. Ще кілька мільйонів нікуди не переїжджали, але зараз вони живуть вже зовсім в інших умовах.
Війна триває... Скільки існує світ — стільки й існують війни. Світ ділили, переділяли, знову ділили... А життя у людини лише одне, і воно не повториться.
Моя Україна не любить війн, вона не кривава. Але і такою терплячою теж не можна бути...
Мабуть, ми переживаємо зараз сутужні роки. І не може бути, що ніколи нічого не зміниться... Зміниться обов'язково!
Шкода лише, що наше життя уже пройде...
Ліна Костенко
Карабань С. Революція Гідності. Згадаймо головне [Електронний ресурс] / С. Карабань, Є. Якунов. - Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2122489-revolucia-gidnosti-zgadajmo-golovne.html. - Дата публікації : 21.11.20. - Дата звернення : 10.08.21.
Інформаційні матеріали до Дня незалежності України [ Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-dnya-nezalezhnosti-ukrayiny. - Дата публікації : 05.08.2019. - Дата звернення : 10.08.2021.
Морі Є. День Незалежності України-2020: 8 історичних фактів [ Електронний ресурс] / Є. Морі. - Режим доступу : https://suspilne.media/57574-den-nezaleznosti-ukraini-2020-8-istoricnih-faktiv/. - Дата публікації : 24.08.2020. - Дата звернення : 10.08.2021.