День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Надія Красоткіна
Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.
Всесвітній день вишиванки відзначають щороку у третій четвер травня.
Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень.
Красива вишита українська сорочка із льону з давніх часів вважається символом здоров'я та краси, щасливої долі та родової пам'яті, кохання, святковості, оберіг та захист від злого ока та слова. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і подолі так, аби малюнок торкався тіла. У давнину люди вірили, що через ці місця, де одежа перестає прикривати тіло, до них може підступитися зло.
Крім того, вишивати сорочки не можна було з поганими думками. Важливо було, аби на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважалося, що вони можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку.
Достеменно невідомо, коли саме вишиванка почала розвиватись, як галузь мистецтва. За свідченнями дослідників, розвиток вишиванки відбувався протягом кількох століть, щороку збагачуючи ремесло новими орнаментами та техніками.
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості,
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.
Наталія Май
Мабуть, немає такого національного одягу, який би так само добре вписався в сучасність, як українська вишиванка. Вона сьогодні переживає піднесення та відродження, адже українці згуртувалися як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції. Елементи української вишивки дедалі частіше використовуються в дизайні одягу. Тепер носити вишиванку стало не лише патріотично, а й модно та ексклюзивно.
Цікаві факти про українську вишиванку
- Скіфи – прародителі вишивки
- З глибини століть
Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони мали вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але навіть цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.
- Перша школа вишивки
- Найсильніший оберіг
Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.
- Символ кохання
Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов’язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля, нашіптуючи старовинне заклинання: “Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був”.
Існує легенда, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Так хлопець підтверджував вірність своїй коханій і нікого не допускав до такого сакрального ритуалу.
- Символіка кольорів
- Іван Франко - ікона стилю
Вишиванок у великого українця було багацько – здебільшого дарували приятелі та приятельки з усієї України. Франко зумів прищепити теплу любов до традиційного українського вбрання й своїм дітям. Також доклав максимум зусиль, щоб зберегти найкращі зразки візерунків та технік для майбутніх поколінь, очолюючи етнографічну комісію Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. До речі, на 20-гривневій купюрі Франко зображений у вишиванці.
Такий образ актуальний досі, на День вишиванки українці приходять на роботу у своїх костюмах, з вишитою сорочкою, замість звичайної.
- Національний костюм... як політичний протест
Відоме фото маленької Лесі Українки у вишиваночці з'явилося не випадково, а як прояв протесту української інтелігенції проти заборони Емським указом п'єс та видань "малоросійською" мовою. Результатом цієї заборони було те, що майже у всіх поміщицьких сім'ях жінки почали носити національний костюм (українські сорочки), який давно вже не вживався. Письменниця Олена Пчілка, мати Лесі, не лише сама почала використовувати у повсякденному житті українські національні костюми, а й свідомо забрала своїх дітей у салон фотографуватися у національному одязі. А 1884 р., підбираючи дочки псевдонім, поєднала його з ім'ям України. Таким чином Ольга Косач (Олена Пчілка) виявляла свій політичний протест.
- Історія борщівської вишиванки
Така особливість має своє пояснення. За народними легендами, у XV – XVIII століттях на Борщівський край нападали турки й татари, вони вбивали людей та нищили все навколо. Одного разу внаслідок чергової атаки у кількох селах загинули всі чоловіки. Аби оплакати їх, жінки дали присягу, що протягом 7 поколінь носитимуть жалобу. Чорні вишиванки одягали навіть на весілля. Обітниця українок перестала діяти лише у 20 – 30-х роках XX століття. Відтоді у борщагівські вишиванки почали вкраплювати яскраві кольори.
- "Білим по білому"
- Українська вишиванка – модна в усьому світі
Серед шанувальників українського традиційного одягу акторки Демі Мур, Кетрін Зета-Джонс, співачка Адель, супермодель Клаудія Шиффер, модель Діта фон Тіз та навіть королева Йорданії Ранія.
- «Вишити, щоб вижити»
Вперше в історії України знято документальний повнометражний фільм про вишиванки «Спадок нації» (автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк, науковий консультант і етнограф Олексій Доля, який уже понад тридцять років займається дослідженням вишиванок і фактично пішки пройшов усю Україну, вивчаючи певні особливості вишивки кожного регіону).
Стрічка, гаслом якої стали слова «Вишити, щоб вижити», умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що розповідає про відмінності у вишиванках в різних місцевостях держави, та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю вишиванки в їхньому житті. Фільм знімали по всій Україні, включаючи території ДНР і ЛНР, а також у п’яти зарубіжних державах, серед яких Канада, Німеччина, Італія, ОАЕ та навіть Росія (Мурманськ, Іркутськ).
- Національний код
